Траурна церемонія сходження Лукашенка на білоруський престол

Читати новину: Російською

У середу, 23 вересня, Олександр Лукашенко знову «зійшов на трон» президента Білорусі. Це вже шосте переобрання «останнього диктатора Європи». Вперше він став біля керма республіки, незалежність якої, до слова, не підтримував, 20 липня 1994 року, тобто понад 26 років тому. Тоді йому було всього 40 років, а зараз вже 66…

Організована в умовах найсуворішої таємності церемонія інавгурації, яка пройшла сьогодні в Палаці незалежності в Мінську, ще раз продемонструвала вкрай низький рівень легітимності Лукашенка. Бацька, котрий присягнув на вірність білоруському народу, сховався від цього ж народу за щитами садистів з ОМОНу, оточивши себе кількома сотнями сірих і безликих чиновників.

Атмосфера заходу була монументальною й траурною. На ньому не були присутні іноземні гості, а ЗМІ були представлені кількома пропагандистськими виданнями і каналами. Ущербність церемонії підкреслювала і відсутність прямої телетрансляції. Дійсно, інавгурація більше була схожа на злодійську сходку, як відзначили в Координаційній раді білоруської опозиції.

При цьому Лукашенко спробував дотриматися основних інавгураційних формальностей: поклав праву руку на потоптану ним же конституцію країни і виголосив присягу приниженою і майже знищеною білоруською мовою. Банальні заяви про «гордість своїм народом» звучали щонайменше цинічно.

«Дуже багато гордості за білорусів, які з честю пройшли випробування на міцність, перш за все, своїх переконань. День вступу на посаду президента – це день нашої з вами перемоги, переконливої ​​і доленосною. Ми не просто вибирали президента країни – ми захищали наші цінності, наше мирне життя, суверенітет і незалежність. І в цьому плані ми маємо ще чимало зробити», – заявив Лукашенко.

Не обійшлося і без згадки про спроби зовнішнього втручання: «Нашій державності було кинуто безпрецедентний виклик – виклик неодноразово відпрацьованих безвідмовних технологій знищення незалежних держав. Але ми виявилися в числі дуже небагатьох – навіть, може бути, єдині, – де «кольорова революція» не відбулася. І це вибір білорусів, які ні в якому разі не хочуть втратити країну».

«Якщо чесно, я побачив людей у ​​справі, зрозумів, що не тільки мене, а й наш народ оточують патріоти … У наших дітей перед очима гідний приклад раціональної мудрості. Ми показали, що створення нового можливо тільки на базі досягнутого», – заявив диктатор, явно переплутавши патріотів з посіпаками.

При цьому він зазначив, що зараз «Білорусь виходить з низки випробувань важкого високосного 2020 року». (Як тут не згадати заяву одного новоявленого державного діяча, який звинуватив високосний рік у всіх проблемах України).

Після церемонії інавгурації Лукашенко попрямував до військовослужбовців. «Озираючись назад, вже можна сказати, що ми разом з вами запобігли катастрофу, зірвали черговий гібридний революційний сценарій по розхитування основ білоруської державності. Може бути хтось із нас, людей в погонах, сьогодні не розуміє, що сталося. Але я впевнений, буквально через малий проміжок часу всі ви, хто стоїть переді мною, зрозумієте, що ви врятували світ на цьому клаптику землі, відстояли суверенітет і незалежність нашої країни», – сказав він.

Поки Лукашенко рятував свою шкуру, влізаючи на «трон», в Мінську проходили багатолюдні мітинги, а його ланцюгові пси старанно затримували тих самих білорусів, на вірність яким вони та їхній господар присягали.

На неділю, 27 вересня, в Білорусі призначена чергова масова акція протесту (як завжди, мирна). На вулиці вийдуть сотні тисяч громадян країни, якій (поки) править параноїк, який зробив все, щоб розпалити полум’я громадянської війни.

Тим часом, деякі європейські уряди відмовилися визнати Олександра Лукашенка президентом Білорусі, а експерти і правозахисники навперебій прогнозують масові репресії і потік політичних біженців з Білорусі.

Читайте також: Парад садистів. Хто з українських політиків підтримав криваву бійню в Білорусі