Туреччина використовує сирійських бойовиків для досягнення своєї мети в Нагірному Карабасі, – ЗМІ

Оригінал на сайті Foreign Policy

Рано вранці в неділю, 4 жовтня, тіла понад 50 сирійців, убитих у конфлікті, що вирує далеко від кордонів їхньої батьківщини, – у країні, про існування якої лише кілька місяців тому вони навряд чи знали, — було повернуто до Сирії для похорону.

Усі ці люди були членами збройних формувань, які раніше воювали на півночі Сирії, потім у Лівії, а тепер на спірній території Нагірного Карабаху. І вони завжди робили це за наказом Туреччини.

Після майже 10 років громадянської війни “ніхто не хоче заробляти гроші на війнах”, як сказав батько одного сирійського найманця. Однак вимушене переселення всередині Сирії, а також ті економічні труднощі, які неминуче супроводжують тривалі конфлікти, не залишили багатьом молодим людям іншого вибору.

Як повідомляють джерела всередині Сирійської національної армії — цим терміном позначають групу опозиційних збройних формувань, яких підтримує Туреччина, – приблизно 1500 сирійців уже було перекинуто до спірного району Нагірного Карабаху на Південному Кавказі. Цей конфлікт перетворився на чергове опосередковане протистояння між Туреччиною та Росією, які надають підтримку протиборчим сторонам у Сирії та Лівії. Анкара заявила про те, що вона рішуче підтримує Азербайджан, а Москва традиційно налагоджувала тісніші зв’язки з Вірменією.

Нагірний Карабах, який не має виходу до моря, формально вважають частиною території Азербайджану, проте там проживає переважно вірменське населення. Вірменія та Азербайджан воювали один з одним з 1988 по 1994 рік, коли вони нарешті оголосили про перемир’я. Однак їхню суперечку так і не було остаточно врегульовано. Кордон між ними вважають однією з найбільш мілітаризованих у світі, а поточні бойові дії, що почалися в кінці вересня, стали найстрашнішими з моменту укладення перемир’я. Обидві колишні республіки Радянського Союзу покладають провину за початок бойових дій один на одного.

Серйозні зіткнення тривали всі вихідні, і вірменські сили обстріляли ракетами Гянджу, друге за площею і чисельністю населення місто в Азербайджані, внаслідок чого один мирний житель загинув, а ще четверо зазнали поранень. З початку цих бойових зіткнень було вбито понад 220 осіб, багато з яких загинули внаслідок артобстрілів.

Незабаром після того, як між Вірменією та Азербайджаном спалахнув конфлікт, Туреччина спробувала мобілізувати сирійську національну армію, яку іноді називають проксі-армією Туреччини. Торік Туреччина завербувала тисячі бойовиків із Сирійської національної армії, щоб ті билися на боці підтримуваного ООН уряду національної згоди в Тріполі, який бореться проти сил, яких підтримує Росія.

За деякими даними, відтоді деякі бійці Сирійської національної армії повернулися до Сирії, щоб напередодні підготуватися до перекидання до Нагірного Карабаху. Деяких перед відправленням готували лише п’ять днів, тоді як інших – від двох тижнів до місяця, повідомляють джерела в Сирійській національній армії.

Перших бойовиків було перекинуто в кінці вересня на південь Туреччини, після чого їх на літаках доправили з Газіантепа до Анкари, а 25 вересня — до Азербайджану. Як повідомляють джерела, командири бійців сирійської національної армії прибули на місце раніше, щоб вивчити особливості місцевості й узгодити з азербайджанською армією розподіл сил.

Для багатьох молодих людей, яких громадянська війна перетворила на біженців усередині власної країни та позбавила всіх економічних можливостей, головними принадами для того, щоб почати життя найманця, стають релігійна пропаганда та гроші. Бойовикам пропонують укласти контракти строком на чотири місяці з платнею по 1500 дол. на місяць, що виплачуються в турецьких лірах.

Але багато хто вже шкодує про свій вибір, особливо тепер, коли 55 сирійських найманців загинули в набагато більш запеклих зіткненнях, ніж їм було обіцяно. “Усі бійці засмучені ситуацією тут, в Азербайджані, – сказав один сирієць, що перебував у районі міста Барда в Азербайджані, і попросив не називати його імені. – Психологічний настрій став дуже поганим після того, як кілька наших друзів мученицько загинули”.

Бійці, яким раніше обіцяли, що вони переважно перебуватимуть на вартових постах, розташованих уздовж демаркаційних ліній, виявилися учасниками запеклих битв, і регулярні війська Азербайджану не надають їм практично жодної підтримки. “Між нами та азербайджанськими бійцями немає жодної координації та зв’язку”, – сказав він.

Як розповів інший боєць Сирійської національної армії, йому доводиться спати разом із 20-30 іншими бойовиками в наметі й щодня по шість годин стояти в караулі. За його словами, деякі найманці “хочуть повернутися до Сирії, тому що вони пошкодували про приїзд сюди. Ми шкодуємо, але водночас ніхто не змушував нас воювати в Азербайджані. Серцем ми з нашими друзями, яких убивають тут, у нерідній нам країні, далеко від їхніх сімей і революції”.

Одним із таких “друзів” був 25-річний Мухаммед аль-Шухнех, який цього року був змушений тікати з рідного міста Мааррат ан-Нуман, коли війська сирійського режиму наступали на Ідліб. Він прибув до Азербайджану наприкінці вересня у другій групі бійців, і ввечері в четвер, 1 жовтня, вірменський снайпер убив його під Бардою. Сім’я Шухнеха – єдиного сина серед восьми сестер, який навіть не встиг одружитися, – була впевнена, що він працює в Туреччині, щоб допомогти своїм рідним.

Привезення тіл мертвих найманців до Сирії відкинуло похмуру тінь на ті місця, які вже було оповито жалобою. Один бойовик із Сирійської національної армії в сирійському Афріні сказав, що прибуття тіл загиблих стало “трагічним днем, який [околиці Алеппо] ще не бачили”.

“Ми звинувачуємо турецький уряд за те, що він скористався бажанням нашої злиденної молоді заробити грошей”, — сказав один із родичів убитого бойовика. Члени сімей загиблих не хочуть називати свої імена, тому що таким чином вони позбудуться 60 тис. турецьких лір (приблизно 7 тис. 800 дол.), які їм обіцяли виплатити як компенсацію за їхніх померлих бійців.

Бойовиків Сирійської національної армії не можна назвати святими. У вересні ООН опублікувала доповідь, в якій описано найрізноманітніші злочини — викрадення, зґвалтування та вимагання, — скоєні бойовиками Сирійської національної армії проти курдів, християн та інших меншин у Сирії.

Міністерство оборони Туреччини заперечує інформацію про те, що воно відправляло найманців до Азербайджану, незважаючи на безліч повідомлень у пресі та безліч відео, знятих сирійцями на лінії фронту. Туреччина також заявила, не надавши жодних підтверджень, що вірменській стороні допомагають бойовики з робітничої партії Курдистану, в якої вже кілька десятиліть триває боротьба проти Туреччини.

Агресивна зовнішня політика Туреччини, включаючи її втручання в тривалі громадянські війни в Сирії та Лівії, іноді допомагала змінити перебіг конфліктів, особливо в Лівії, де підтримка Туреччини допомогла уряду в Тріполі відобразити спробу підтримуваних Росією сил узяти столицю. Однак ці перемоги на геополітичній арені ставлять молодих сирійців під перехресний вогонь.

“Весь світ залишив сирійську революцію і сирійський народ, який страждає від жорстокості режиму (Башара аль-) Асада, а наша молодь перетворилася на інструмент для реалізації інтересів інших країн, – сказав 57-річний Ріяд Казмуз, батько найманця, який сьогодні бореться в Лівії. – Ми в печалі та відчаї у зв’язку з тим, як усе сталося, тому що тепер наші діти змушені вмирати в боях, які нас не стосуються”.

Ліз Кукман

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

Джерело