У владної верхівки Ізраїлю розгорівся спір: Хто справжній єврей?


У владної верхівки Ізраїлю розгорівся спір: Хто справжній єврей?


З відкритих джерел

Оригінал на сайті Ynet

Коли минулого тижня депутат Бецалель Смотрич виніс на порядок денний Кнесету поправки до закону про повернення і запропонував скасувати “пункт про онуків”, він і не мріяв, що уряд виступить у ролі спонсора та почне ці поправки просувати. Те, що здавалося спробою опозиції збентежити Лікуд та ультраортодоксальні партії, а також влаштувати спір між чинним прем’єр-міністром і його альтернативним партнером, тепер може вийти з-під контролю та стати справжньою бурею навколо одного з найбільш вибухонебезпечних державних і релігійних питань за весь час існування Ізраїлю — питання “хто такий єврей?”

Новини за темою

Визначення цього значення може стати фатальним для цілісності коаліції та, що ще гірше, для делікатних відносин між Ізраїлем та єврейською діаспорою.

Смотрич запропонував видалити з пункту 4а закону про повернення згадку про онуків, що означає відмову в праві репатріюватися до Ізраїлю євреям третього покоління. Мета: припинити процес отримання громадянства для більшості іммігрантів із країн колишнього Радянського Союзу, які не визнаються євреями за єврейським релігійним каноном.

Завдяки тому самому “положенню про онуків” нині в Ізраїлі проживає близько 400 тис. іммігрантів та їхніх нащадків з “невизначеним віросповіданням”.

Спроби повернути їх в іудаїзм уже багато років тому було визнано національним завданням, але з різних причин вони зазнали невдачі, а швидкість проходження гіюра (повернення неєврея в іудаїзм, а також пов’язаний із цим обряд, – прим. ред.) не відповідала навіть природному приросту неєвреїв. Релігійна громадськість і широкий прошарок “правих” майже повністю згодні з необхідністю одночасно прикрити і цей “пролом у паркані”, і в’їзд до країни на ПМЖ інших осіб з “невизначеним віросповіданням”.

“Закон позбавляється свого первісного значення”

У пояснювальній записці Смотрич указав, що в нинішній ситуації закон про повернення використовується тими, хто розірвав усі зв’язки з єврейським народом і його традиціями, що на практиці позбавляє закон його первісної мети — приймати в країну євреїв діаспори. За його словами, мета поправок полягає в тому, щоб “запобігти одній з найбільших безглуздостей у законодавстві Ізраїлю, що дозволяє неєвреям “кошерно” в’їжджати до країни”.


Бецалель Смотрич
З відкритих джерел

На відміну від ставлення до інших найобурливіших законопроектів, таких як законопроект “Про заборону конверсійної терапії для ЛГБТ“, у разі закону про повернення коаліція попросила Смотрича подати цю пропозицію на обговорення в Комітеті міністрів за законодавством і представити це пропозицією від імені уряду, що зобов’яже коаліцію голосувати за законопроект.

Комітет очолює міністр юстиції Аві Ніссенкорн із партії “Кахоль-Лаван”, який, найпевніше, виступить проти цієї пропозиції, не будучи зацікавленим в обговоренні такого вибухонебезпечного питання, але, з іншого боку, є ті, хто наполягатиме на його просуванні. Ініціатива Смотрича є особливо цікавою для ультраортодоксальних партій, оскільки зволікання в цьому питанні може бути сприйняте їхнім електоратом як історичне упущення в урегулюванні релігійно-державних відносин, і депутати від партій ШАС та “Яадут а-Тора” не упустять випадку проявити себе якнайкраще для релігійного сектора.

Менше року тому на Ynet було опубліковано офіційні дані Управління з народонаселення та міграції, згідно з якими 61,5% іммігрантів з Росії та 66% українців, які прибули в 2012-2019 роках, не є євреями. Кілька тижнів потому головний рабин Іцхак Йосеф рішуче висловився проти цієї алії, і в статті, яку також було опубліковано на Ynet, він назвав їх “масою гоїв, які ненавидять релігію”, заявив, що вони “комуністи, але при цьому багато хто відвідує церкви”, і звинуватив державу Ізраїль у тому, що їх привезли спеціально як противагу для ультраортодоксальних громад.

Як уже йшлося, це дуже гостра проблема для ультраортодоксів і релігійного сектора в цілому, і тому голова партії ШАС і міністр внутрішніх справ Ар’є Дері від імені коаліції попросили Смотрича зняти цю пропозицію з порядку денного нині саме для того, щоб подати її вже у співпраці з урядом.

Цілком очікувано, що “ліві” заперечують проти запропонованої поправки. Голова партії “Еш Атід” Яїр Лапід звинуватив депутата Смотрича в расизмі. Авігдор Ліберман, голова партії “Наш дім Ізраїль”, що представляє більшість репатріантів, відреагував дуже різко й назвав пропозицію Смотрича “нісенітницею”. “Це богохульство! – заявив Ліберман Смотричу. – Ця пропозиція ще більше сприяє поділу й розколу всередині єврейського народу. У вас узагалі немає права на існування. Ви говорите від імені іудаїзму? Яким є ваш зв’язок з іудаїзмом? Ви тільки розпалюєте ненависть, і, крім того, у вас немає жодних понять. Усе, що ви робите, тільки шкодить іудаїзму”.

Ліберман також розкритикував колег Смотрича по партії, дивуючись: “Де ж Нафталі Беннетт та Аелет Шакед, коли потрібна мова лібералізму? Чому їх тут немає?”

Він також згадав, що колись чинний закон, включаючи “положення про онуків”, було винесено на голосування в Кнесеті партією “Мафдал” (Національна релігійна партія), і що законопроект отримав підтримку Звулуна Хаммера, Менахема Бегіна й Девіда Леві. “В ізраїльській армії служать 5,5 тис. солдатів, які не є євреями за релігійним каноном, — додав Ліберман. – Вони не тільки служать, а й є сіоністами, вони громадяни держави, працюють, призиваються в резервісти й платять податки”.

Але, схоже, що в нинішньому Кнесеті поправки до закону про повернення все ж наберуть більшість голосів — завдяки голосам “правих” і тих представників “Кахоль-Лаван”, які, як очікується, приєднаються до Лікуду та ультраортодоксальних партій, а також за допомогою депутатів об’єднаного арабського списку, які зазвичай утримуються від голосування з єврейських релігійних питань.

Згідно із законом про повернення, який було схвалено приблизно через два роки після заснування держави Ізраїлю, кожна людина, народжена від матері-єврейки або звернена в іудаїзм, має право іммігрувати до Ізраїлю. 20 років по тому, в 1970 році, до закону було додано спірний “пункт про онуків”, згідно з яким право на репатріацію поширюється також на дітей і онуків володарів основного права, а також на їхнє подружжя.

Прихильники “пункту про онуків” зазвичай пояснюють це тим, що діти й онуки – це також частина єврейських громад, які зазнавали переслідувань на своїх землях, і хоч вони не визнані євреями за Галасом (сукупність законів і встановлень іудаїзму, що регламентують релігійне, сімейне та суспільне життя віруючих євреїв, — прим. ред.), вони мають право на своє місце в єврейській діаспорі.

Противники ж стверджують, що прийняття третього покоління як громадян Ізраїлю наповнить країну неєвреями та призведе до змішаних шлюбів у майбутньому. Страхи релігійного сектора і держустанов полягають у тому, що особи “невизначеного віросповідання”, особливо представники другого покоління, інтегруються в суспільство “на рівних” з ізраїльтянами, служать у Цахалі та створюють сім’ї з єврейським подружжям. Отже, шлях до “асиміляції” є коротким.

Переклад ІноЗМІ.

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected].

Джерело